Эххх

Пастбище))))

---

Эххх

Бегающий генерал в мирное время вызывает смех, а военное панику.
Генерала не видела, а вот штабной полковник пробегал мимо курилки презабавное зрелище я вас скажу...
Презабавное...

---

Эххх

О ценности этого творения писать не буду.
Но тысяча дохлых кошек!!!!
Это ....

прелессть

#Народное_творчество

Я не Немцов! Я – Бузина Олесь.

И обо мне Европа не грустит…

И Шустер не всплакнёт, печальный весь…

И «Интер» правду вслух не раструбит.

Я не угоден власти, что пришла…

Та власть, что на майдане – по своим…

Что на Донбасс весной войной пошла…

Что в ненависти потеряла Крым…

Что унижает ветеранов ВОВ

И чтит бандеру, страх в себе храня…

Майдан привёл кровавых к нам шутов.

Вас подкупила власть, но не меня!

Меня она боялась, как Кузьму,

Что правду не боялся говорить…

Застрелен я, но я с собой возьму

Свободу – только правду говорить…

Я не прогнулся, как прогнулись вы,

Коллеги, что за деньги промолчат…

А зло ведь шло совсем не от Москвы…

От Киева, где Рада – это ад…

И если ты по жизни – лживый трус,

Вини во всём Москву, ори про честь…

Геращенко, ты - не павлин, а гусь…

Я сердцем с вами!!! Бузина Олесь

Ирина Самарина

---

Эххх

Полпред президента РФ Владимира Путина в Сибири Николай Рогожкин заявил, что за пожарами в Забайкальском крае может стоять некая группа "оппозицонеров". Сейчас в регионе горит более 120 тыс. га леса. Источник: censor.net.ua/n333023 И
Особо ж никто и не сомневался, что это циничный подпал направленный на великую Рось-Матушку...
Нетленные визитки находить будут...
Хотя в свете некоторых "деятелей" считающих реплитоидов реальностью
интересная картина получается...
может обломки тарелок находить будут или кожу крокодила с набитым портретом Шухевича или, не приведи Господи, самого основателя "Полесской сечи"

---

Эххх

Полазила по пророссийским пабликам и что я там увидела....
Ну кроме вселенской скорби по невинно убиенному т.Бузине очень заметно отсутствие такого же плача о т. Калашникове...
И да когда у нас убивали патриотов они зубы скалили
Так что теперь "Нечего на зеркало пенять, когда рожа крива"...

---

Эххх

Интересно кто следующий????
Супруг предлагает ставки делать....

---

Эххх

Факты вещи упрямая... но если..их можно всегда разжевать и правильно подать... правильно расставить акценты...
topwar.ru/38816-krovavaya-pasha-bombardirovki-b...
Если так пойдет и дальше то скоро Сербия в 1939-1945 гг станет союзником СССР....

---

Эххх

АН Украины 16 апреля 2015 года президентом Национальной академии наук Украины был вновь избран Евгений Борисович Патон. Его кандидатуру поддержали все 14 отделений академии.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на ZN.UA. "Общим собранием всех четырнадцати отделений Академии кандидатом на должность президента НАН Украины был выдвинут академик Борис Евгеньевич Патон", - говорится в сообщении пресс-службы академии. Участники собрания поддержали эту кандидатуру на тайном голосовании.
Борис Патон родился 27 ноября 1918 года в городе Киев в семье ученого Евгения Оскаровича Патона (1870-1953), бывшего директора и основателя Института электросварки. Был членом Президиума АН СССР (1963-1991), академик АН СССР (1962; с 1992 - РАН), является членом целого ряда зарубежных научных организаций. Академию наук Украины Патон возглавляет более половины времени ее существования - еще с 1962 года. Источник: censor.net.ua/n332946 Источник: censor.net.ua/n332946
Я конечно все понимаю....
И в свете предстоящего аудита местами даже за....
С такого заслуженного хрен что сдерешь...
Но мне кажется что это уже перебор....
Ему 96 лет....
Он уже в таком философском возрасте....

---

Эхххх

Почитала что пишут о Бузине....
На рамблере очень понравилось
news.rambler.ru/29987545/
Если абстрагироваться и вчитаться, то какой то специфический деятель получается.... весьма и весьма специфический...
Что то его я читала, давно правда...
Но о мертвом или хорошо или никак...

---

Эххх

Вот сказ о том что сегодня у нас было на работе....
Прибегает мальчик, сосед, с криком: "Помогите, нужно распечатать файл"
Говорю: "проходи, мы всегда рады гостям в чем проблема?"
И дальше начинается самое интересное...
Ему товарищ скинул список на телефон. Не телефон а гравицапа типа Lenovo. У мальчика шнура нет, пользоваться этой гравицапой толком не умеет, пикантности этой истории добавляет то, что документ, якобы секретный, но надо распечатать т.к. эта бумага нужна всем, включая самого-го-го горвоенкома....
Промурыжившись с чужим телефоном, поисками шнура, графическим редактором т.к. присланное было почти нечитабельно я узрела.... список для новобранца гуляющий по интернету уже месяца так три, который с приписками и приколами....
Мне хотелось этого служивого чем то стукнуть... но наяривающий горвоенком требующий свой сверхсекретный список заставил отпустить юношу с Богом....
Вот теперь думаю... может он у них посвящеиие какое то проходил....

---

"Великий труд"

Если кому интересно. Только ссылки не захотели переноситься

Щоденник сільського активіста як джерело вивчення повсякденного життя села на початку суцільної колективізації (за матеріалами щоденника Г.М.Густова).


У статті досліджується щоденник сільського активіста двадцятип’ятитисячника на початку суцільної колективізації, його ставлення до селян, їх звичаїв та традицій.
Ключові слова: щоденник, активіст, двадцятип’ятитисячник.

Щоденники, як документи особового походження, стали одним із важливих джерел у відтворенні «живого образу людини епохи» у його неповторної індивідуальності. Вони надають можливість відновити атмосферу досліджуваної доби, психологічний фон подій, настрої, інформують про неформальну реакцію особи на оточуюче середовище. Саме щоденники дозволяють відкрити внутрішній світ своїх творців, зробити вивчення минулого живим, емоційним. Людина – творець історії. І не тільки тому, що вона є наслідком людської діяльності, а тому що історія людства складається з людських доль.
Щоденники очевидців/творців суспільних трансформацій 1930-х рр. є унікальними, поодинокими і, водночас, винятково цінними історичними джерелами. При аналізі цих документів необхідно враховувати соціальну обумовленість мислення їх творців і розрізняти три рівня відображення духовних процесів: загальні уявлення епохи, ідеї і уявлення тієї соціальної спільності, до якої належить автор, і, нарешті, його власне, індивідуальне ставлення до дійсності.
У цьому сенсі особливо виділяються джерела періоду колективізації, і не тільки тому, що своєрідність історичних умов, в яких вони створювалися, наклало відбиток як на форму, так і на зміст цих документів. Вплив суспільних трансформацій визначив цілий період у розвитку духовної і психологічної атмосфери, наклав відбиток в індивідуальній і масовій свідомості населення країни.
Саме у цьому аспекті цікавий щоденник «двадцятип’ятитисячника» Георгія Матвійовича Густова. Г. Густов народився 3 квітня 1905 р. у селянській родині с. Першин Першинської волості Алєксандровского повіту Тульської губернії. У Ленінграді закінчив торгівельне училище. Згодом із родиною з Ленінграду виїхав до Києва – його батька Матвія Никифоровича Густова відрядили до Києва як фахівця кондитерської промисловості. Сам Г. Густов працював на винному заводі, звідки і був направлений «на допомогу в колективізації села». У 1930 р. спочатку його відрядили до с. Вершинова Муравійка Куликівського району Чернігівщини. В 1931 р. працював в с. Чемер Олишівського (нині Козелецького) району. Загинув 12 жовтня 1931 р. .
Щоденник знаходиться в Державному архіві Чернігівської області в особистому фонді Г. Густова. Окрім щоденника, у фонді зберігається фото «двадцятипятитисячника», лист його матері до пошуковців Остерського району з біографією її сина. У щоденнику описуються події із 1 березня по 26 травня 1930 р. Чи існувало його продовження – встановити не вдалося.
Щоденник як джерело визначається двома основними факторами. Об'єктивним – мікролітопис щоденника знаходиться на перетині вертикалі «великої історії» і горизонталі приватного життя. Він являє собою людський вимір історичного процесу. Щоденник містить інформацію, що не відображається в офіційних документах.
Інший фактор – суб'єктивний: особистість автора, точніше, його здатність фіксувати поточне повсякденне життя, акцентувати увагу на важливих для його розуміння подіях. Згодом для вченого це стало одним із прикладів сучасника досліджуваної епохи.
Автор скрупульозно описує своє життя у селі наводить особистісні характеристики сільського активу, звертає увагу та дрібниці, що надають доволі вичерпну інформацію про повсякденне життя селян та реалії колективізації.
Записи розпочинаються із від’їзду з м. Київ до Чернігова. Автор описує враження за кожний день з ранку до вечора протягом всього вказаного хронологічного періоду. Оцінка політичної ситуації межує із власними міркуваннями з приводу завдань партії, описує побут селян.
Аналізуючи щоденник Георгія Матвійовича Густова можна зробити висновок, що його автор людина освічена, цікавиться політичними подіями у країні. У записах він часто посилається на прочитані книги, газети: «25 травня 1930 р. Читаю «Опозиційну течію всередині ВКП(б)», автор Слєпков» ; […]14 квітня 1930 р. Ранок. Похмуро іде маленький дощик. Я встав, заслав кровать, почитав газету «Труд» .
Г. Густов постійно із сумом згадував дружину та сина, часто писав листи додому. Із дружиною він попрощався у вечері 10 березня, на вокзалі біля потягу, а вже 11 березня після поселення до готелю у м. Чернігів написав їй листівку. Згадки про дружину і сина зустрічаються майже у кожному записі. «Після обіду згадую про Шуру [син Олександр – О.Л.] і про Сєню [дружина Ксенія – О.Л.] пишу листівку, але не відправляю, тому що зранку вже одну відправив» ; «Довго не міг заснути, думаю, як там Сєня, як там Шура, я від них не отримав ще жодного листа, але мене заспокоює думка, про те що листоноша можливо завтра, в суботу принесе мені вісточку» . 28 березня 1930 р. писав: «Встав дуже рано пишу листа Сєні, перечитав разів зо три її листа (отримав 27 березня)» . Світлину дружив він тримав у валізі, шкодуючи, що її ніде поставити, бо не має власного житла.
Г.Густов брав активну участь у громадському житті села: малював стінну газету до 1 травня, писав гасла. 30 квітня 1930 р.: «Прийшов Приходько просив написати лозунги для школи, я дав свою згоду. Подали сніданок, я і Приходько перекусили, потім я пішов в правління колгоспу. Там дописав необхідні лозунги, розвісив їх. Після чого написав для школи» .
До виконання покладених на нього завдань ставиться сумлінно, на сторінках щоденника постійно зустрічаються його зауваження до селян, до колег «двадцятип’ятитисячників», які не вірили в успіх колективізації. 23 березня 1930 р. Г.Густов писав: «У сільраді мені довелось познайомитись з уповноваженим ГПУ т. Тихоновим, сам він шахтар, має революційні заслуги, донбасівець, працює у цій галузі вже 12 років. Приїхав в село по своїм справам. В бесіді з ним довідався, що один з наших товаришів відряджених на Чернігівщину та розподілених у Куликівський район т. Пасьянов, сам з Міської залізної дороги на місце призначення не поїхав (він був призначений у с. Стодоли). Звідси мені відразу стало зрозумілим, що чоловік побачив труднощі, злякався останніх. Загалом опортунізм на практиці, не тільки на словах» .
«9 квітня 1930 р. Під час початку сівби разом з конюхами чистив стайні на зауваження жінок, які стежили за роботою: «Що це пани з вами роблять?». Пояснив їм, що я не пан, а такий же ТОЗівець як і всі інші, і присланий не панувати, а для того щоб працювати разом з вами по укріпленню соціалістичного сектору на селі» .
У ставленні до святкувань Г.Густов виявляв традиційний для комуніста атеїзм. Свято Великодня для нього не мало жодного змісту. 19 квітня 1930 р.: «Я довго їх переконував, що це дурість, що релігія, це зброя капіталіста, котрій через неї дурить і заколпачує трудящих і намагається всіма засобами затемнити» .
Натомість ставлення до першотравня протилежне: «1 травня 1930 р. Встав раніше всіх, передяг білизну, побрився бритвою, що взяв у одного з вчителів. Вийшов у двір були сутінки, але в душі якийсь нестримний підйом, прагнення бути серед робітників свого виробництва, там в місті, але це неможливо. «Внутрішній голос говорить не забувай хто тебе послав і чому ти тут, відкинь все особисте і виконуй все що тобі необхідно сьогодні зробити» . У щоденнику міститься унікальна інформація про форми та методи роботи місцевого активу, його дозвілля та ставлення до місцевих активістів самого Г. Густова. Так, 14 травня 1930 р. він їздив у райцентр Куликівку. Після повернення застав у школі цікаву картину: представники сільського активу – привезли скриню із 4 гусьми, що були куплені на розпродажу місцевим вчителем Приходьком. Із поведінки секретаря сільради Кулини Осмач Г.Густов зрозумів, що вони знаходяться у стані алкогольного сп’яніння: «Вважаю оскільки Осмач К. та Приходько є керівниками села – одна головою, а другий – членом сільради, да іще й вчителем. Із їхнього боку це неприпустимий вчинок. Куркульня зараз слідкує за кожною дією і намагається використати різні моменти для того щоб обурилась маса, а тут самі працівники села допускають це своїми вчинками» .
15 травня 1930 р. у щоденнику Г.Густов зафіксував ще один цікавий випадок. На залізничній станції В. Муравійка він помітив колгоспника Степана Борисенка, який віз на базар м'ясо і сало свині, що була куплена на розпродажу. Позиція Густова доволі чітка: «Такими вчинками і діями надаєте матеріал куркулям, котрі використають його по своєму, купив для себе, купив, а не спекулювати. Хіба це вчинок колгоспника?» .
Цікавою є інформація про участь Г.Густова у ІХ партконференції Чернігівської округи, що тривала з 22 травня по 26 травня 1930 р. Із офіційних джерел майже не можливо отримати інформацію про побут, дозвілля, харчування і дискусії «у кулуарах» делегатів. Натомість у щоденнику автор детально описує всі нюанси роботи конференції, свій побут під час проживання у готелі.
Останній запис у щоденнику зроблений 26 травня 1930 р. Г.Густов саме у цей день поїхав до м. Київ: «Я з Близнюком пішли з конференції. Було 7 годин 30 хвилин, до відходу потягу залишалася 21 хвилина, я побіг до готелю за його і своїми речами, а він залишився наймати візницю. Коштував нам він (візниця) до станції 50 копійок на брата, я встиг взяти йому квитки до Дроздівки, а собі до м. Київ, коштував мені квиток 5 крб. 95 коп.» .
Вочевидь, автор мав намір продовжити щоденникові записи. На превеликий жаль, ми не маємо відомостей про роботу Г. Густова у с. Вершинова Муравійка з інших джерел. Нам не відомі обставини його переводу на роботу до іншого села.
Відомо, що восени 1930 р. Г. Густов розпочав роботу у с. Чемер Олишівського району. Інформація про його роботу після переїзду поки що не виявлена. Виключення становлять лише спогади колишніх комсомольців Н.В. Ковальчук та Г.Ф. Горбаченко, що працювали з Г. Густовим. Вони зберігаються у Остерському краєзнавчому музеї Козелецького району Чернігівської області. Спогади Н.В. Ковальчук датовані 17 січня 1973 р. та 25 липня 1975 р. вірогідно спогади Г.Ф. Горбаченко також записані у цей хронологічний період. Н.В. Ковальчук конкретизувала час приїзду Густова до с. Чемер, за її даними він прибув до села у вересні місяці 1930 рВона описувала Г. Густова як зразкового комуніста, «безмежно відданого справі революції»: «Нам, комсомольцям, хотілося брати приклад з двадцятип’ятитисячника Георгія Матвійовича Густова. Він був, як комуніст і як людина бездоганної поведінки. Його ніхто ніколи не бачив п’яним. В ставленні до людей був ввічливий, не вживав лайливих слів, завжди був готовий прийти на допомогу. Він був господарем свого слова. Якщо він пообіцяє то виконає неодмінно. Він завжди був скромний, як комуніст, дуже добре розумів завдання партії і твердо втілював їх у життя. Був непохитним у боротьбі з класовим ворогом і добре умів його розпізнавати. Іще зовсім молодий, він досить вміло керував масово-політичною роботою села» . На думку Г.Ф. Горбаченко, Г. Густов, був людиною розумною, енергійною, освідченню, авторитетною .
Однак доля Г.М. Густова склалась трагічно, він був вбитий.
Події, що передували загибелі Густова та її обставини містяться в архівно-кримінальній справі, що зберігається в Державному архіві Чернігівської області. Відповідно до протоколів допитів заступника голови сільради та голови колгоспу Гривка Петра Павловича, що був учасником подій, 12 жовтня 1931 р. активу села стало відомо, що в урочищі «Гало» переховуються чемерські твердоздавці, які триають там збіжжя та майно. Активом було вирішено перевірити вказані відомості. У кількості 10 чоловік, які були озброєні 2 гвинтівками, 3 наганами та мисливською зброєю, вирушили до урочища. Серед перевіряючи був і Г.М. Густов .
Н.В. Ковальчук згадувала, що з лісу до темна вони не повернулися: «[…] У ночі до лікарні приповз поранений у руку І.Гривко. Він повідомив, що банда багаточисельна, добре озброєна і назвав прізвища чемерських куркулів. Сили були занадто не рівні. Гривко хотів на коні прорватися за допомогою. Його кулею зняли з коня і, вирішивши, що він уже мертвий, залишили в спокої. Для всіх інших бандити куль не витрачали, а по-звірячому їх закатовували.
Вранці привезли тіла закатованих. На їх грудях і спинах були вирізані зірки, роти розрізані до вух, а у т. Густова вирваний язик, плюски ніг відрубані разом чобітьми, руки вивернуті» .
Перебіг подій підтверджуються й матеріалами архівно-кримінальної справи, що була розпочата після вказаних подій. Так, у протоколі допиту від 20 березня 1932 р. Г. М. Єфименко зазначено, що селяни почали збиратися 9 жовтня 1931 р. в урочище «Гало». Вже 12 жовтня о чотирнадцятій годині до лісу приїхали активісти. Розпочалася стрілянина. Під час якої і був убитий колективізатор Г. Густов. Підслідний свідчив: «Коли бій закінчився і зійшлися всі, то я дізнався, що убитий Густов, його вбив Іван Копистко. Гроші, які були у Густова та документи опинилися у Трохима Гривко. Він показав іноземні гроші, іншої держави близько п'яти штук. Густов відстрілювався з нагана, а його переслідували близько 4-х чоловік Копистко Іван і Косач Костянтин, які і вбили його. Косач Костянтин топтався по Густова ногами і, можливо, цим самим завдав подряпини на тіло Густова. Різали чи його труп я не знаю[…]» .
У оглядовій довідці архівно-кримінальної справи № 8343 зазначені відомості на 11 осіб, що знаходилися в урочищі «Гало». Частина селян проходили по іншим архівно-кримінальним справам. Згадані Г. М. Єфименко І. Копистко та К. Косач були засуджені до розстрілу. Вища міра покарання була застосована і до Т. Тимошенко та І. Дорошенко які приймали активну участь у спротиві активістам. Інші фігуранти отримали різні строки ув’язнення .
Щоденник двадцятип’ятитисячника Г.М. Гутова, незважаючи на те що вівся нетривалий час, є цінним науковим джерелом для джерелознавців та істориків, які досліджують період соціальних трансформацій українського села у 1930-ті рр. та формування нової соціальної групи – сільських активістів, їх світогляду. Він являє собою своєрідний літопис доби, «живу історію», побачену на власні очі, яку автор подає без жодних домислів та прикрас. Він є безцінною спадщиною, що дає можливість зрозуміти хід думок «опори режиму», його міркування про розвиток країни, соціалістичні перетворення. Дає змогу побачити за «ідейністю», «більшовизмом» людину, чоловіка, батька, сина.

---

Эххх

Мне кажется что наша нынешняя власть и предыдущая заключили взаимовыгодное соглашение....
В духе дона Корлеоне....
И теперь нам не дано узнать о ленности первых и чрезмерной активности вторых....
Удобно черт побери....

---

Эххх

У нас оказывается скандал...
Правда высосанный из пальца...
www.korupciya.com/?p=53995
Так вот главноя героиня этого мероприятия мне знакома... да она всему городу знакома..пиарится зараза.......
при Юще...была русскоязычной .

---

Эххх

censor.net.ua/news/332732/sledstvie_ustanovilo_...
Я вообще не удивляюсь что одним человеком...Хоть одна капля ума должна была набраться у наших "руководителей" совести совсем нет.
И почему это не ВФЯ лично.. для меня загадка.
И волки сыты и овцы
И квартира, машина у следаковой тещи... и дача у кота...

---

Эххх

Почитала это uainfo.org/blognews/527015-vryad-li-ukrainskiy-....
А потом это....

Умное... красивое .. вечное..

В свете принятия "важных для украинства" законов, в частности, воплощающих давнюю мечту отменить название "Великая Отечественная война", хотелось бы еще раз поговорить о глупости и психических расстройствах. Во-первых, нет никакого "во всем мире только Вторая мировая".
В Китае период 1939-1945 г. был эпизодом в непрекращающейся череде гражданских войн и отражения японской агрессии. Поэтому там знают про "Кань жи" или "Сопротивление Японии", успешно завершившееся китайской (союзнической) победой.
Финны тоже не читали постов в укрнете и поэтому у них в 1941-1944 гг. происходила Jatkosota - "война-продолжение", развитие событий Зимней войны. Одновременно лживые финские историки используют название Erillisota. Термин подразумевает, что у Финляндии никаких отношений с Германией не было, немцы только немножко "помогали". А воевали финны сами. Но при этом еще имеется Lapinsota, Лапландская война, сентябрь 1944 - апрель 1945 года. Эти военные действия Финляндия вела против Германии, освобождая свою территорию от немецких войск своими силами.
В бывшей Югославии Народно-освободительная война с 4 июля 1941 года по 15 мая 1945 года, по смыслу и значению была абсолютным аналогом Великой Отечественной.
Главный "военный" праздник в Словакии - не получение государственности из рук Гитлера (что по украинским меркам, возможно, событие номер один). Все главные события Второй мировой для словаков уместились в период 29 августа-27 октября 1944 г., в Словацкое национальное восстание. Его годовщину отмечают как День Победы – торжественно и масштабно.
Болгария раньше использовала в своей историографии термин "Отечествена война", хотя позже от него отказалась в пользу Второй мировой. И я почти уверен, что Япония, имевшая цели господства в Азии и воевавшая именно за это, называет период своего участия в ВМВ как-нибудь по-особенному. Пока поиски толкового жапониста, который мог бы прояснить этот вопрос, успехом не увенчались.
Но самое смешное, что в деле борьбы с "выдуманным в совке названием" политически активные жители Украины демонстрируют уже хроническую раздвоенность сознания. "Молодое поколение украинских историков" давно и активно использует термин "німецько-радянська війна" (или даже "німецько-совєтська"). Или еще пышнее. Известный своей нездоровой безапелляционностью исторический активист Владимир Вьятрович ввел термин "підпільна радянсько-українська війна 1939-1954 рр.", где героическая УПА была отдельным субъектом Второй мировой!
Если у нас "как во всем мире", то логически напрашивается закон о запрете всей этой псевдоисторической лабуды. Вместе с Отечественной войной Порошенко. Как следует из его пасхального поздравления, так теперь называется уничтожение Донбасса. Хотя более уместным был бы закон о принудительном психиатрическом лечение всех, кто сознательно накручивает градус гражданской войны и разрушения не только недвижимого имущества, но умов и душ
Да...я знаю хрена который наваял это к сожалению лично...
Т.е. этот х..й моржовый сидит в стольном граде Киев и ....
Вот в таки моменты я люблю т. Ягоду.... а то вот вышеупомянутый товарищ слишком любит СССР... вот бы ему путевку подарить в быкивню в год 1940

---

Ой какая прелесть....
Автору руки с ногами местами поменять за подачу инфы....
Как и предполагал «Ъ», между Россией и Казахстаном разворачивается торговая война. На фоне девальвации рубля Астана, вслед за эмбарго на российские нефтепродукты, изымает из торговых сетей российские конфеты, масло и мясо, дешевизна которых ставит под угрозу бизнес местных производителей. Вскоре под запрет могут попасть соки, яйца, макароны и мука. Наиболее серьезно эти действия отразятся на производителях молочной продукции, для которых Казахстан — крупный рынок. В ответ Роспотребнадзор уже обнаружил нарушения в казахстанских дынях, кефире и молоке, а также импорт из страны запрещенных в РФ американских сухофруктов.

Комитет по защите прав потребителей Министерства национальной экономики Казахстана объявил об «обмане потребителей» рядом российских производителей. Их продукция снимается с реализации и изымается со складов поставщиков. Так, к 31 марта комитет изъял почти 5 тонн российской птицеводческой продукции (тушек цыплят-бройлеров, куриного фарша и крылышек) как не соответствующей регламентам, обнаружил бактерии кишечной палочки в российских сыре, молочных товарах и мясе. Под запретом оказалась, например, продукция «Вимм-Билль-Данна», «Юнимилка», «Данона», Микояновского мясокомбината, Черкизовского МПЗ. Также изымаются майонезы «Махеевъ оливковый» и «Саратовский 67%», сливочное масло «Крестьянское», подсолнечное масло «Золотая семечка». Наконец, обнаружены нарушения в кондитерских изделиях, включая шоколад «Аленка» фабрики «Красный октябрь».

Для российских производителей молочной продукции Казахстан — крупный рынок, отмечает глава Национального союза производителей молока Андрей Даниленко. Он считает требования Астаны избыточными и направленными на искусственное ограничение ввоза. На кондитеров закрытие рынка всерьез не повлияет, уверен глава Российской гильдии пекарей и кондитеров Юрий Кацнельсон, они в большей степени ориентированы на Россию.

Как следует из имеющихся у «Ъ» документов, Национальная палата предпринимателей (НПП) Казахстана еще в конце января провела анализ последствий девальвации рубля для местной экономики. Только в агропромышленном комплексе под ударом оказались производство мяса птицы, куриных яиц, муки и макарон, соков, дрожжей, масложировой продукции, кондитерских изделий и патоки, а также мясопереработка. Учитывая, что ситуация на местных предприятиях продолжала ухудшаться, а напрямую договориться с российскими коллегами не удалось, было принято решение идти по «пути Онищенко» (имеется в виду бывший глава Роспотребнадзора РФ Геннадий Онищенко), чтобы защитить внутренний рынок, говорят источники, знакомые с ситуацией.

О том, что Казахстан обсуждает запрет или ограничения на поставки ставших слишком дешевыми товаров из России, «Ъ» сообщал еще 6 февраля 2015 года. Ввести такие ограничения требовали представители местного бизнеса, которым стало сложно конкурировать с российскими производителями, чья продукция резко подешевела из-за девальвации рубля. В начале марта Казахстан уже объявил о введении «конвенционного запрета» на 45 дней на импорт российских нефтепродуктов (см. «Ъ» от 3 марта). Теперь к ним добавились продукты питания.

---

Эххх

[MORE=Духовные .....
11 апреля 1857 года император Александр II официально утвердил двуглавого орла гербом Российской империи. Мы решили разобраться, как этот загадочный символ вообще попал на Русскую землю.

Впервые в качестве геральдического символа России (тогда еще Великого Московского княжества) двуглавый орел появился в 1497 году при Иоанне III. Тогда орел украсил Большую Государственную печать. Это было серьезное новаторство — до этого официальная геральдика ограничивалась изображениями Креста, Спаса, Богородицы, Георгия Победоносца и других святых. Таким образом, двуглавый орел стал первым на Руси «нехристианским» плюс анималистическим символом, который использовался в качестве официального государственного знака.

Двуглавое приданое

Как известно, двуглавый орел был гербом Византийской империи. Большинство историков объясняют его появление на Руси браком Иоанна III с византийской принцессой Софией Палеолог, которая и принесла этот геральдический знак в качестве «приданого». Конечно, Великий Московский князь мог легко отказаться от неорганичной для русского глаза птицы, но набиравшая политические обороты Москва нуждалась в серьезных идеологических смыслах (сегодня это называют брендом) для международного признания. Дело в том, что на Западе были мало осведомлены в нюансах российской политической картины и полагали, что на Востоке расположена бескрайняя Татария, где люди пьют молоко кобылиц и спят на голой земле.

Двуглавый же орел давал московским князьям возможность создать более цивилизованное позиционирование на международной арене, продемонстрировав западному сообществу блестящую «генеалогию» — преемство власти из Рима и Византии. Впоследствии при царе Василии III это разовьется в серьезную религиозно-политическую концепцию «Москва – Третий Рим».

"Габсбургская птица"

Интересно, что в 1442 году, примерно за 55 лет до появления на печати Иоанна III, двуглавый орел появился и на государственных печатях германской Священной Римской Империи. Император Фридрих III Габсбург тоже считал себя полноправным приемником Рима. Однако двуглавую птицу он позаимствовал вовсе не от своего заклятого конкурента, Византии, а от других немецкоговорящих монархов — бургграфов Вюрцбургских и герцогов Баварских. Ряд историков уверены, что двуглавый орел пришел на Русь именно от Габсбургов, а не от византийцев, поскольку последние никогда не использовали орнитологический символ на государственных печатях.

Татарская валюта

У византийской и габсбургской версий есть свои слабые места. Например, никак не объяснить, почему орёл, в качестве «приданого» появился в государственной печати почти через 20 лет после женитьбы Иоанна III и Софьи Палеолог. Что касается «габсбургской птицы», то непонятно, с какой стати Русь должна была перенять символ империи, с которой у нее не было практически никаких политических связей; к тому же Габсбурги были католиками. Другое дело – близкие соседи… Мы имеем в виду Золотую Орду, которая какое-то время чеканила монеты с изображение двуглавого орла. Разумеется, Иоанн III держал в руках "татарскую валюту". В пору его царствования Золотая Орда переживала период распада, пока в 1483 году не прекратила свое существование. Возможно, Великий Московский князь хотел разыграть карту преемства некогда могущественного государства, почему и поставил на печать символ, знакомый другим «татарским ханствам», образовавшимся после распада Орды.

Иоанн III и Философский камень

Известно, что Иоанн III был неравнодушен к западным специалистам, которых русские эмиссары ангажировали по всей Европе. Из истории мы хорошо знаем об итальянских архитекторах Аристотеле Фиораванти, строителя Успенского собора, и Пьетро Антонио Солари, строителя нескольких кремлевских башен. Известно, что все западные строители того времени состояли в цехах, которые, по сути, представляли собой тайные закрытые общества. Очень многие сообщества строителей на Западе использовали символику двуглавого орла. Не исключено, что Иоанн «позаимствовал» знак именно у экспатов-архитекторов.

Кроме того, двуглавый орел в качестве символа широко использовался и в модной тогда алхимии. У алхимиков он символизировал Философский камень, а также сам процесс его получения, который называется Magnum Opus, или «Великое Делание». Так как при дворе Иоанна III было много иностранцев, то, вероятно, кто-то из них практиковал алхимические опыты. Например, лекари, аптекари, которые, как известно, поголовно в те времена были увлечены получением Философского камня. От них и мог московский государь перенять «волшебный символ» в качестве личной печати.

Надо сказать, что в конце XV века использование двуглавого орла было модным трендом в Старом Свете. Возможно, Иоанн III, «подглядев» орнитологический знак в качестве печати в каком-нибудь иноземном договоре, решил последовать тенденции. Просто потому, что он ему понравился. Это версия, конечно, звучит очень легковесно, но все же…[/MORE]

---

Эххх

[MORE=Духовные .....
11 апреля 1857 года император Александр II официально утвердил двуглавого орла гербом Российской империи. Мы решили разобраться, как этот загадочный символ вообще попал на Русскую землю.

Впервые в качестве геральдического символа России (тогда еще Великого Московского княжества) двуглавый орел появился в 1497 году при Иоанне III. Тогда орел украсил Большую Государственную печать. Это было серьезное новаторство — до этого официальная геральдика ограничивалась изображениями Креста, Спаса, Богородицы, Георгия Победоносца и других святых. Таким образом, двуглавый орел стал первым на Руси «нехристианским» плюс анималистическим символом, который использовался в качестве официального государственного знака.

Двуглавое приданое

Как известно, двуглавый орел был гербом Византийской империи. Большинство историков объясняют его появление на Руси браком Иоанна III с византийской принцессой Софией Палеолог, которая и принесла этот геральдический знак в качестве «приданого». Конечно, Великий Московский князь мог легко отказаться от неорганичной для русского глаза птицы, но набиравшая политические обороты Москва нуждалась в серьезных идеологических смыслах (сегодня это называют брендом) для международного признания. Дело в том, что на Западе были мало осведомлены в нюансах российской политической картины и полагали, что на Востоке расположена бескрайняя Татария, где люди пьют молоко кобылиц и спят на голой земле.

Двуглавый же орел давал московским князьям возможность создать более цивилизованное позиционирование на международной арене, продемонстрировав западному сообществу блестящую «генеалогию» — преемство власти из Рима и Византии. Впоследствии при царе Василии III это разовьется в серьезную религиозно-политическую концепцию «Москва – Третий Рим».

"Габсбургская птица"

Интересно, что в 1442 году, примерно за 55 лет до появления на печати Иоанна III, двуглавый орел появился и на государственных печатях германской Священной Римской Империи. Император Фридрих III Габсбург тоже считал себя полноправным приемником Рима. Однако двуглавую птицу он позаимствовал вовсе не от своего заклятого конкурента, Византии, а от других немецкоговорящих монархов — бургграфов Вюрцбургских и герцогов Баварских. Ряд историков уверены, что двуглавый орел пришел на Русь именно от Габсбургов, а не от византийцев, поскольку последние никогда не использовали орнитологический символ на государственных печатях.

Татарская валюта

У византийской и габсбургской версий есть свои слабые места. Например, никак не объяснить, почему орёл, в качестве «приданого» появился в государственной печати почти через 20 лет после женитьбы Иоанна III и Софьи Палеолог. Что касается «габсбургской птицы», то непонятно, с какой стати Русь должна была перенять символ империи, с которой у нее не было практически никаких политических связей; к тому же Габсбурги были католиками. Другое дело – близкие соседи… Мы имеем в виду Золотую Орду, которая какое-то время чеканила монеты с изображение двуглавого орла. Разумеется, Иоанн III держал в руках "татарскую валюту". В пору его царствования Золотая Орда переживала период распада, пока в 1483 году не прекратила свое существование. Возможно, Великий Московский князь хотел разыграть карту преемства некогда могущественного государства, почему и поставил на печать символ, знакомый другим «татарским ханствам», образовавшимся после распада Орды.

Иоанн III и Философский камень

Известно, что Иоанн III был неравнодушен к западным специалистам, которых русские эмиссары ангажировали по всей Европе. Из истории мы хорошо знаем об итальянских архитекторах Аристотеле Фиораванти, строителя Успенского собора, и Пьетро Антонио Солари, строителя нескольких кремлевских башен. Известно, что все западные строители того времени состояли в цехах, которые, по сути, представляли собой тайные закрытые общества. Очень многие сообщества строителей на Западе использовали символику двуглавого орла. Не исключено, что Иоанн «позаимствовал» знак именно у экспатов-архитекторов.

Кроме того, двуглавый орел в качестве символа широко использовался и в модной тогда алхимии. У алхимиков он символизировал Философский камень, а также сам процесс его получения, который называется Magnum Opus, или «Великое Делание». Так как при дворе Иоанна III было много иностранцев, то, вероятно, кто-то из них практиковал алхимические опыты. Например, лекари, аптекари, которые, как известно, поголовно в те времена были увлечены получением Философского камня. От них и мог московский государь перенять «волшебный символ» в качестве личной печати.

Надо сказать, что в конце XV века использование двуглавого орла было модным трендом в Старом Свете. Возможно, Иоанн III, «подглядев» орнитологический знак в качестве печати в каком-нибудь иноземном договоре, решил последовать тенденции. Просто потому, что он ему понравился. Это версия, конечно, звучит очень легковесно, но все же…[/MORE]

---

Меню

Пасха
Яйца крашеные
Оливье всенепременно.
Лаписдротики (котлетки в вафлях и кляре)
Холодное
Мясо запеченное
Блинчики с курицей и грибами
Утка тушеная
Вроде все....
была сегодня на рынке у нас продают вышиванки. На каждом углу. Такого сроду не было.

---

Все новые инициативы вместе

Головні новації законів «невідкладної декомунізації»

Український інститут національної пам'яті спільно з громадськістю підготували основні тези прийнятих Верховною Радою законів про декомунізацію.

Нагадаємо, 9 квітня Верховна Рада України прийняла 4 закони про декомунізацію – про заборону пропаганди комуністичного та нацистського режимів, щодо відкриття архівів КГБ, вшанування борців за волю України у ХХ ст., увічнення перемоги над нацизмом в Другій світовій війні.

Законопроект N2540 «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» відкриває архіви про злочини комунізму та масові порушення прав людини.



Новації:

відкритий доступ – відкриваються всі архіви радянських репресивних органів,

минуле онлайн – встановлюється обов'язок оцифрування документів задля їх збереження та удоступнення,

єдиний архів – формується єдиний архів репресивних органів, незалежний від політичної волі силовиків,

європейський принцип доступу – закон обмежує доступ до інформації, а не до документа,

зняття самоцензури – відповідальність за поширення інформації несе особа, а не архівіст,

декомунізація спецслужб та міліції – сучасні правоохоронці та спеціальні служби перестають бути пов'язаними з радянськими репресивними органами,

відновлення справедливості – імена репресованих, учасників визвольного руху будуть повернуті історії, розстріляні списки опубліковані, таємні вироки оприлюднені. Жертви реперсій зможуть обмежити доступ до інформації, якщо вони забажають.

Законопроект N2538 «Про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті» віддає шану борцям за свободу України, повертає моральний борг.



Новації:

оцінка російської агресії – визнається факт агресії Радянської Росії проти України, окупація та анексія Радянською Росією території України,

право на свободу – боротьба за незалежність України визнається правомірною, вказуються організації та структури, учасники визвольного руху,

відновлення незалежності – законодавчо визначається, що у 1991 році відбулося відновлення незалежності України, спадкоємиці проголошеної у 1918 році Української Народної Республіки,

військова традиція – визнаються нагороди та військові звання, які протягом 1917-1991 років присвоювалися українськими державними утвореннями учасникам визвольного руху.

Законопроект N2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом в Другій світовій війні 1939-1945» повертає народу справжню пам'ять про роки війни і позбавляємося радянського кліше.



Новації:

Друга світова війна – закріплення офіційного використання загальносвітового терміну «Друга світова війні 1939-1941 рр.»,

День пам'яті та примирення – запровадження Дня пам'яті та примирення – 8 травня, з метою увічнення пам'яті усіх жертв Другої світової війни,

День перемоги над нацизмом – визначення 9 травня як державного свята – Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 рр.,

символіка пам'яті – скасування використання радянської символіки під час вшанування пам'яті полеглих та увічнення перемоги над нацизмом.

Законопроект N2558 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» засуджує комуністичний та нацистський режими, забороняє їх пропаганду.



Новації:

засудити тоталітарні режими – визнання Україною злочинними комуністичного та нацистського режимів, жертвами яких стали мільйони наших співвітчизників,

стоп пропаганді – запровадження відповідальності за пропаганду комуністичного та нацистського режимів та публічне використання їх символіки,

очищення мапи країни – встановлення процедури та строків перейменування об'єктів, які носять «комуністичні» назви (перереєстрація документів для громадян безкоштовна). З вулиць наших міст заберуть символи та пам'ятники, які возвеличують функціонерів тоталітарного режиму,

справедливість, а не помста – розслідування злочинів геноциду, злочинів проти людства та людяності, військових злочинів, здійснених представниками тоталітарних режимів,

вшанування пам'яті – встановлення Дня пам'яті жертв комуністичного та нацистського тоталітарних режимів 23 серпня 1939 р., коли сталінський СРСР та гітлерівський Третій Райх уклали угоду, яка розпочала Другу світову війну.


За повідомленням
прес-служби
Українського інституту
національної пам’яті

Назад
По мотивам....
Интересно мне вот у меня на даче т. Ленин "украшает" туалет. Это есть публичное использование или нет..