31 числа мене розібрав склероз, добряче так.
Кіт пожер свою пайку і втік спати кудись під диван.
В запарі я про нього просто забулася, і коли він ввечері виліз ми, з чоловіком, дивилися на нього як престаріла мотрона на матроса з непристойною пропозицією...
далеко кудись бігти не було ні сил, ні бажання.
Чоловік чкурнув у наш маленький прибудинковий магазин і відстоявши в черзі серед любителів порошкового пива став власником пачки кітікета на 400 грам (менше нема смислу брать, 300 грам шлунків курячих на добу).
Насипали коту їдла, поставили водички і загубили кота до ранку ... Обжершись корму та напившись води він знову поліз спати під диван.
А о 7-ій мені якісно розбудив аромат котячого горщика...
шоб ви розуміли кітікет ароматний не тільки на вході, а й на виході...
Вскочила я дууже оперативно, добігла до туалету, викинула кота, який активно загрібав перетравлений кітікет.
І шоб ви розуміли сна вже не було ні в одному оці.
Потім прийшлося ще й вікна відкривати...
Тож нема нічого кращого ніж мясо для кота, бо вона не ароматне ні на вході, ні на виході))))
Хоча як спосіб пробудки, чи активного западла кітікет просто супер...
але сьгоднішнє життя звісно вносить свої корективи (ковід наприклад)