понедельник, 11 января 2016
Це кусок про нацистську окупацію.Ще одним джерелом поповнення поліції стали військовополонені. Для них це був чи не єдиний засіб уникнути або вирватися з полону. Опиняючись перед ділемою чи померти в таборі, чи піти на службу до окупантів частина військовополонених обирала службу в поліції.
Ще одним джерелом були оточенці, які після того, як фронт відійшов залишились в глибокому тилу і повернулись додому. Щоб уникнути репресій з боку окупаційної адміністрації частина з них подалась до допоміжної поліції. Досить вагомим аргументом на користь служби в поліції було й те що потрібно було годувати власні родини. Останнє було основною причиною притоку людей до поліції, адже служба в ній давала певний заробіток та інші пільги.
Колишній поліцейський м. Корюківка в протоколі допиту від 3 листопада 1945 р. на запитання слідчого: «Що змусило Вас піти в партизани? З якою метою пішли?». Відповів: «Уход мій в партизани заключався у наступному: до пожарища Корюківки я не думав ідти, а після пожарища вирішив ідти мститися поліції. Чому не думав ідти? Тому що мої родичі 2 брата і тесть служили у поліції, а тому нічого було ідти» .
Для боротьби з партизанами окупаційні власті намагалися залучити також селян. Така охоронна структура називалася «самооборона». Окупанти зробили так, щоб селяни були «зацікавлені» в охороні своїх сіл від партизанських нападів. Це «зацікавлення» обумовлювалося постановами в яких відповідальність за вчинені партизанами і диверсантами напади покладалася на місцеве населення. «Хто сприяє бандам та окремим бандитам в якому-небудь відношенні або не перешкоджає їхній діяльності та, крім того, всупереч своєму обов’язку, несвоєчасно заявляє про появлення бандитів і сам не дбає про те, щоб їх відбити або знищити, той сам буде вважатися за бандита і каратися через розстріл, а садиба його буде спалена […] Громади, де спостерігаються часті появлення бандитів, будуть вважатися бандитськими притулками та опірними пунктами. Якщо населення цих громад не візьметься негайно за захист та боротьбу проти бандитів, то садиби мешканців будуть спалюватися, а самі мешканці притягатися до відповідальності» . Це були не пусті погрози і селянам нічого не залишалося, як брати зброю і захищатися від партизанів, або, принаймні, робити вигляд такого захисту.
Окупаційна адміністрація використовувала для боротьби з партизанськими загонами не тільки «кнут», а й «пряник». За активну участь у боротьбі з партизанами практикувала «нарогодження» селян додатковими земельними участками. Так, у відомості про розширення садиб по Козелецькому району Чернігівської області станом на 25 травня 1942 р. зазначено, що було дорізано 5,5 га 11 дворам за активну участь уборотьбі з партизанами . Крім того, за видачу російських командирів, парашутистів, представників радпартапарату та комісарів було обіцяно до 100 карбованців нагороди .Маємо приклади по сьогоденню?
Саме такі приклади чи ми не можемо стверджувати.
Беркут рахується багато їх перейшло на той бік.