Мед для моїх вух

От знаєте що,
полізла я після прийняття закону на московії про посилення чи збільшення покарання за гей пропаганду на фікбук і що????
в профілі купа заміток про те, що будемо йти в глибоке підпілля, скачуйте файли, якщо треба і т.д....
не те щоб я багато часу там проводила, але ж сам факт.... і ніхто не написав, що .... ну українці зрозуміли...

всі покірно ховають власну писанину хто куди... подивилася я на ці повідомлення... про більшість авторів вже й забулася стільки років пройшло ...
звісно ніхто скачувати нічого не буде
тому питання, а куди переїздить нам свідомим у нас то заборон немає, маю надію що дотиснемо і дозволять хоча б цивільне партнерство...
тож можна читати

---

Еххх

Ну ось тепер я офіційно пишу "радянські партизанські загони". Всі мої дослідження чітко маркуються... по лінії свій-чужий
От не було б ВВХ з його пришелепкуватістю і далі ми мали б одну історію...
та що там не тільке минуле у нас було спільне а й майбутнє....
але доля вирішила інакше
що ж з почином мене!!!!!!!!

---

Житіє моє...

дивлюся відео з Херсона, як радіють звільненню люди і плачу від щастя

---

Еххх

Я зараз напишу страшну річ .
Всі в курсі, що Липинський та Донцов свідомо стали українцями .
Так от гадаю сія чаша і нашого найвеличнішого не минула... він став українцем, але на відміну від Липинського та Донцова, які обрали свідомо та добровільно це був примусовий вибір, так би мовити ....
Ще не знаю чим все це для нього закінчиться але те, що він українець вже не викликає сумнівів

---

Еххх

lostarmour.info/articles/sovet-mobam
уважно прочитайте!!!
знайдіть одну фразу, що вас заціпила і прокричіться!!!
Портянки, по-р-тя-н-ки, ПОРТЯЯЯЯЯЯНКИИИИИИИИИИИИИИИИИ.....

---

Житіє моє...

мене відпускає... апатія, оніміння відступають
чи то чоловік в шпиталі став каталізатором чи винце з колегою, але мені справді стає легше і я два дні залипаю на приколи ЗСУ, кухню ЗСУ, мемчики ЗСУ
Скажено тащуся, отримує заводолення і хочу жити ....

---

Житіє моє...

А може кримський міст то сучасна аврора ?????
тіпа умовний сигнал...
Як версія

---

Житіє моє...

Читала
vnnews.ru/pora-prosnutsya-medvedi/
отримала задоволення
то є насолода моїх очей, мед для моїх вух та оргазм для мого тіла.

---

Житіє моє...

мабуть сьогодні ми всі щасливі...
звісно зі сльозима і болем в грудях... гадаю цей біль залишиться зі мною назавжди
але я щаслива

---

Житіє моє...

От що хочу написати...
з 24 лютого по 4 квітня я не могла фізично бути в інтернетах
потім трохи оговталася і що????
москалики з кожної праски писали про успіхи...
а зараз то тиша....
це ч про простих смертних, а не про пропагандонів...
от зараз про пташки пишуть, трусики, штанці все що завгодно.... головний маркер: коли почнуть пости видаляти ....
чекаємо

---

Житіє моє....

Особисто мені версія з українськм підпіллям у Криму подобається набагато більше ніж якась там ракета.
По перше це призводить до основного висновку, що підлі укри зачаїлися , їх багато і вони можуть робити диверсії і не тільки нащо хвантазії хватить...
По друге і це найголовніше це пробуджує у мокшан міф про бандерівців, що попри шалену пропаганду, ретельний пошут та ще хто зна що продовжували боротися до 1956 р.
тобто аони починають співставляти і вилазить не тільки можем павтаріть, падвіг а йте чому вони боялися їхати на Західну Україну))))
А ще ну обмеження сводоб мокшан це завжди добре, просто добре і все ....
навіть якщо немає жодних партизан і підпільників

---

Житіє моє....

Всі такі оптимісти шо капець...
Я якось не так райдужно налаштована на перемогу

---

Житіє моє....

Люди добрі потрібна допомога!
Нам з малою дуже психологічно складно і схоже я сама не зможу вибратися...як і вона. При чому мала просто відкидає можливість лікування.
Постійно плачу.... не зважаючи на допомогу німецьких колег , почуваюся кинутою...
Скажено боюся за чоловіка
Хто що зможе порадити

---

Житіє моє....

Треба написати
От треба і все...
Я зараз дуже страждаю. Ні ми живі. Але....
Мені болче дихати від того, що трапилося з нами всіма. Мені боляче за зруйноване дитинсво наших дітей. Я дивлюся на свою доньку і мені дуже боляче...
а ще мені боляче за нерозуміння ....
от у мене дитина лякалася літаків...
у ситих задоволених життям німців це викликало здивування. Тут же безпечно!!!! Чого ховатися, чого лякатися.... Чули б ваші діти як скидають ФАБ 500, як іде бомбардувальник, як гудуть двигуни літаків.... що таке повітряний бій, який ти бачиш...
Їм цього не зрозуміти....
Як не зрозуміти чого ми боїмося грому....
Звісно цей болючий досвід з нами на все життя...

---

Еххх....

Давно шось я сюди нічого не писала...
От полазила по орським паблікам, почитала, можна сказать проніклась...
Звісно розстроїлася...
А потім згадала жіночку з якою їхала до Німеччини і попустило.
Вона сама з Маріуполя просиділа там більш місяця по підвалам поки вибралася і от шо вона мені сказала...
"Як раніше ми були за росію так зараз ми їх ненавидимо. Ми не пробачимо, я не пробачу, моя донька не пробачить, її діти не пробачать..."
От мене і попустило....

---

Житіє моє....

Про власні пригоди напишу згодом ....
Я втомилася ....
але зараз все гаразд

---

Тільки но зрозуміла, що нічого з довоєнного не цікавить....
Дивно якось.... От у 2014 р. Все рівно хотілося читати та дивитися кіно.... А зараз ...
Навіть очікувані фільми та серіали не викликають жодних почуттів....

---

Житіє моє...

Моя милість жива. Відносно здорова. Психічно мені дуже важко. Лякає протиповітряна сирена. Я знаю, що буває. Все гаразд. Чоловік добився свого. Військові винесли вердикт "придатний до нестройової військової служби на військовий час" за формулювання не ручаюся, але він мобілізований. Цим щасливий. Дитина ж ні. Постійно всім незадоволена. Все не так. Як привести її до тями не знаю. Не хоче слухати мене зовсім. Не слухає і постійно лається зі мною.
Кіт живий. Територіально в Києві. Довелося залишити.

---

Еххх....

МИД России официально назвал пределы признания "Л/ДНР"
Россия признает независимость Л/ДНР в тех пределах, внутри которых их руководство осуществляет свои полномочия. Источник: censor.net/ru/n3317998
Добре це чи погано час покаже...
Щодо нашої Моніки то я в шоці.
Гадаю не одна я...
звісно є купа всяких але і те, що все може стати пагано дуже швидко...при чому ми всі розуміємо, що від монік адекватних рішень чекати не слід

---

Житіє моє...

Якось воно мені тривожно.
От минулого разу у 2014-2015 рр. Так не було.в чому причина??? Все просто. Тоді моє вікно виходило у двір військомату. І мені було спокійніше.
Зараз то моє робоче вікно на вул Грушевського виходить. Як раз на стадіон. Тож по приїзду до Києва я завжди в курсі хто протестує і проти чого. Але зараз я хочу вікно, що виходить на військомат і постійні розмови з хлопцями хочу...